Моя душа – це храм чи купа цегли? -
Про це запитую щодня себе, -
І я збираю чи руйную
Таланти всі, що в мене є?
Бо кожен день – то є багатство,
Яке не можна витрачать
На марноту й пусті бажання
Наш час не варто розкидать.
Будує в серці кожен те, що хоче
З можливостей, талантів і часу.
І дехто зводить замки превисокі,
Бо бачить в всьому лиш земну красу.
А деякі нічого не будують,
Пливуть життям немов по течії:
Ніяких планів, мрій не мають,
І свій талант як цеглу розкидають,
В руїнах проживають свої сірі дні.
І тільки одиниці крізь страждання
Будують в своїм серці дивний храм.
Господь шліфує мури серця їх роками,
Щоб кожен камінь засіяв мов діамант.
Їм не дається все так просто,
Бо кожна справа - віра в майбуття,
І мури серця їх оплакані сльозами,
І болем цементовані,тому міцна душа.
Бо коли падали, вони завжди вставали
І знову будували в серці храм,
Молили Бога і щиро благали,
Щоб Він їм сил щодня давав.
Кожне серце мріє бути храмом,
Кожен дух злетіти хоче в небеса!
То чому ж ми часто витрачаєм
Всі ресурси на пусті діла?
Хочу я, щоб діамантом
Сяяв завжди мій собор,
Щоби музика лунала,
І щоб там всміхався Бог!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Да не будет этого с тобою - Роман Щетенко Поленился идти на Евангелизацию. Открыл Библию, Евангелие от Марка 8 глава, с середины.. и меня очень обличило слово, которое сказал Господь Петру - отойди от Меня сатана.. потому что ты думаешь не о том, что Божье, а о том, что человеческое. Кто положит душу свою ради Меня и Евангелия, тот сбережет ее..
К каждому приходит дьявол, и шепчет - да не будет этого с тобою.. какое Евангелие, какая благая весть? Посиди дома, в тепле и уюте. В этом нет никакой благодати и пользы, ты итак много работаешь и своих забот хватает! Тебе это не нравится, это не по душе, ты не умеешь говорить с людьми, и вообще, ты же не сектант какой-нибудь!
