Якось на моєму подвір'ї калина за ніч розцвіла.
Зоря Віфлеємська в сузір'ї над світом на небо зійшла.
У сяйві вечірньому гори, у росах весняних земля.
Всі ріки стікаються в море, а сльози кохання - в серця.
З тобою всю долю пройдемо. На двох в нас і добре, і зле.
У вічність любов понесемо, як час цього світу мине.
І доля до нас посміхнеться і віра засяє в серцях.
Недобре, погане минеться, на двох ми поділимо шлях.
У квітах Карпатські долини, у сяйві вечірня зоря.
Як біле суцвіття калини любов в наших душах зросла.
Любов до життя, до Ісуса, що наші серця зігріва.
До нього щоденно горнуся, Він Доля моя і твоя.
Амінь.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : ЕЩЕ НЕ СОРОК... - Сергей Сгибнев ОДИНОЧЕСТВО... ДЬЯВОЛЬСКИЕ СТРЕЛЫ В КЛОЧЬЯ РВУТ ОДИНОКИЕ ДУШИ.
Но многие ли согласны с тем, что в этом и наш вклад, - не менее половины...
"Бог одиноких вводит в дом", - какое обетование!!!
Автор ждет уже девять лет. И с каждым отрезком времени становится все понятнее, насколько бесплодны поиски "по плоти", своими силами. Бог разрушит, а вернее недопустит нечистого, неугодного Ему. "Бог одиноких вводит в дом"
